Кафедра теоретичної і практичної філософії


Кафедра теоретичної і практичної філософії філософського факультету створена у 1988 р. після реорганізації та перепрофілювання кафедр діалектичного та історичного матеріалізму, які існували з 1973 р. Протягом 1994 – 1998 рр. вона мала назву «теорії та історії філософії». На кафедрі працювали академіки П.В. Копнін і В.І. Шинкарук, професори І.А. Бондарчук, Т.І. Ящук, А.М. Лой, В.О. Босенко, Г.І. Горак, М.В. Дученко, М.В. Злотіна, О.І. Кедровський, В.М. Князєв, Ю.В. Осічнюк, М.Ф. Тарасенко, О.І. Яценко, доценти Є.С. Жаріков, В.П. Козловський, В.М. Найдиш, М.Е. Овандер, Н.М. Спасенко, Д.Я. Фесенко, В.Ф. Шевцов та інші фахівці, відомі як в Україні, так і за її межами.

Навчальна та наукова робота на кафедрі у другій половині ХХ ст. визначалася впливом ідей та особистості академіка П.В. Копніна, який здійснив у радянській філософії перші кроки до незалежних досліджень в галузях онтології та гносеології. Він розробив і обґрунтував систему логіко-гносеологічних засад науки, пов’язав логіку теоретичного пізнання з принципами аксіології, акцентуючи увагу на людині як центральній проблемі філософії.

П.В. Копнін дав початок Київській школі філософів, заснувавши в Україні у 60-х рр. ХХ ст. науковий напрям – логіка наукового дослідження. Під його керівництвом вперше у філософській науці були розроблені проблеми логіки наукового дослідження, проаналізовано логіко-методологічні засади сучасної науки, зроблена спроба діалектико-матеріалістичного узагальнення окремих сфер конкретно-методологічних знань, досліджені логічні функції діалектики, висвітлена концепція збігу діалектики, логіки й теорії пізнання («Диалектика как логика и теория познания». – М., 1973; «Диалектика, логика, наука». – М., 1973). Ним здійснена розгалужена типологія форм мислення, форм пізнання й форм систематизації наукових знань, зроблені істотні уточнення до розуміння співвідношення чуттєвого і раціонального, теоретичного і емпіричного. По суті, академік П.В. Копнін реабілітував світогляд як спосіб філософських узагальнень, одним із перших заявивши про необхідність формування самостійної дисципліни в структурі вітчизняних філософських досліджень, яку він позначив поняттям «метафілософія», вважаючи, що філософія як цілісне соціокультурне утворення повинна сама стати предметом особливого теоретичного аналізу. Він став організатором проведення Всесоюзних симпозіумів з логіки та методології науки, розробляв методологічні засоби відтворення наукового дослідження як особливо структурованого логічного процесу.

70-ті рр. минулого століття в історії кафедр діалектичного та історичного матеріалізму (як попередників нинішньої кафедри філософії) передовсім пов’язані з іменами завідувачів – професорів П.С. Дишлевого, М.В. Дученка та О.Я. Лисенка.

Професор П.С. Дишлевий – відомий український вчений у галузі філософських проблем фізики й природознавства, декан філософського факультету (1972 – 1976), у ці ж роки очолював кафедру діалектичного матеріалізму, пізніше працював у Москві у Російському університеті дружби народів, заслужений діяч науки Російської Федерації. Він одним з перших здійснив ґрунтовні дослідження в галузі питань, що пов’язані з науковими революціями й науковими картинами світу. Його перу належать такі монографії, як «Матеріалістична діалектика і фізичний релятивизм» (К.,1972), «Диалектический материализм и проблема реальности в современной физике» (у співавторстві. – К., 1974). «Регуляция творческой деятельности: философско-методологические проблемы» (Воронеж,1986).

Викладачі кафедри діалектичного матеріалізму під керівництвом професора М.В. Дученка зосередили дослідницьку увагу на проблемах теорії пізнання, діалектики як теорії розвитку, дослідженні світоглядного змісту категорій і законів матеріалістичної діалектики, питань логіки й методології наукового пізнання. Коло наукових інтересів професора М.В. Дученка становили теорія пізнання, діалектика суб’єкта й об’єкта, взаємозв’язок науки і практики, методологічні проблеми суспільствознавства. Результати дослідження названих проблем, що узагальнені ним у таких працях як «Категорії суб’єкта та об’єкта в теорії пізнання діалектичного матеріалізму» (К., 1964); «Проблема об’єкта в марксистсько-ленінській теорії пізнання» (К., 1970); «Познание и идеология» (К., 1960); «Методологические проблемы обществоведения» (К., 1980); «Природа человеческого познания» (К., 1971); «Взаимосвязь теории и практики» (М., 1981), привертають увагу тим, що розгляд зазначених аспектів філософії він проводив не тільки в гносеологічному, а й у широкому висвітленні діяльнісного аспекту людського буття, притаманного київській світоглядно-гносеологічній філософській школі, започаткованій П. В. Копніним. Він не тільки продовжував традиції цієї школи, а й творчо розвинув їх у нових умовах.

Кафедра історичного матеріалізму на чолі з професором О.Я. Лисенком здійснила істотні кроки на шляху до нового тлумачення важливості ідейної складової суспільно-історичних процесів в Україні, що сприяло новому розумінню процесів розвитку національної філософії. О.Я. Лисенко – автор більше ста наукових робіт із проблем історії філософії, культури, соціальної філософії. До творчого доробку вченого належить дослідження соціально-філософських проблем науково-технічної революції, взаємозв’язку матеріального й ідеального в соціальному розвитку, діалектики соціальних процесів («Соціально-філософські проблеми науково-технічної революції». – К., 1974; «Материальное и духовное в социальном развитии». – К., 1986), соціально-філософських проблем творчої діяльності. Підготовлені в дусі свого часу, вони відрізнялися прагненням до пошуку суті, філософського осмислення тих питань, які ставило саме життя. Значну увагу він приділяв історії вітчизняної філософської думки, зокрема аналізу соціальних поглядів І. Я. Франка («Соціологічні погляди Івана Франка». – К.,1958), а докторська дисертація О.Я. Лисенка «Проблеми соціального прогресу в філософській і суспільно-політичній думці України другої половини ХІХ ст.», до якої він вводить багато нових імен, розглядає «народницький» соціалізм як явище української політичної філософії, а головне – аналізує творчий доробок М.Драгоманова, поклала початок реабілітації наукового імені останнього як видатного мислителя й політичного діяча України.

У 1988 р. об’єднану кафедру філософії очолив декан філософського факультету (1985 – 1995) професор М.Ф. Тарасенко – один із молодших представників копнінівської світоглядно-гносеологічної школи. Саме в цей період основним напрямком діяльності кафедри стало викладання базових дисциплін з теоретичної й практичної філософії на відділеннях філософського факультету. У 90-х рр. ХХ ст. філософський факультет жив духом реформ і революційних змін, а на кафедрі філософії під керівництвом М.Ф. Тарасенка було переглянуто й оновлено весь комплекс навчальних дисциплін. В основу навчальної та наукової роботи факультету були покладені результати комплексного аналізу змісту сучасної фахової освіти в галузі філософії, релігієзнавства та політології.

Перу М.Ф. Тарасенка належить близько 50 наукових праць, присвячених дослідженню проблем, пов’язаних із світоглядною специфікою взаємозв’язку технології й культури. Він запропонував і реалізував оригінальний підхід до аналізу соціально-культурних основ технології, який на відміну від наявного формаційного, субстратного й структурно-функціонального полягав у виявленні інтерсуб’єктивного змісту промислової технології через специфіку суспільних форм практики та суб’єкт-об’єктних відносин. Гармонізацію взаємин людини й природи як соціально створених відносин М.Ф. Тарасенко вбачав у заміні технологій, що будуються за формами руху матерії, технологіями, які побудовані на діалектиці колективної праці людства («Философские аспекты отношения человек — природа». – К., 1975; «Природа, технология, культура: философско-мировоззренческий аналіз». – К., 1985).

З 1995 р. кафедру очолює професор А.М. Лой, за ініціативою якого було розроблено концепцію фахової філософської підготовки й упроваджено її в практику навчання низкою нормативних та спеціальних курсів: філософська пропедевтика, метафізика і онтологія, філософська антропологія, теорія пізнання, філософія права, феноменологія, філософська герменевтика, філософія гуманітарного знання, соціальна філософія, філософія історії, практична філософія, філософія культури тощо.

За цей період було підготовлено чимало курсів із сучасних філософських дисциплін, зокрема викладачами кафедри розроблені новітні курси та спецкурси: «Філософія господарства», «Філософська теологія», «Теорія соціальних систем», «Структуралізм та постструктуралізм», «Сучасний соціально-філософський дискурс», «Діалектика та метафізика», «Досвід і рефлексія», «Прагматизм в сучасній філософії», «Філософські теорії комунікації», «Схоластика в сучасній філософії», «Феноменологія в соціальному пізнанні» та ін.

З метою забезпечення навчального процесу професорсько-викладацьким складом кафедри підготовлені й видані навчальні посібники, які є одними з перших у своїх галузях знання, зокрема: професор Т.І. Ящук – «Філософія історії» (К., 2004), доцент С.М. Гатальська – «Філософія культури» (К., 2005), доцент В.І. Кебуладзе – «Феноменологія» (К., 2005), доцент А.Л. Богачов – «Філософська герменевтика» (К., 2006), доцент А.О. Баумейстер – «Філософія права» (К., 2007).

На базі кафедри працює наукова лабораторія німецькомовної філософії, результатом роботи якої є переклади філософських текстів, зокрема: Е. Корет, «Основы метафизики» (К., 1998); Р. Циппеліус, «Філософія права» (К., 2000); «Класики політичної думки» (К., 2002); П. Слотердайк, «Критика цинічного розуму» (К., 2002); «Класики філософії мови» (К., 2009); Г. Радбрух, «Філософія права» (К., 2009); Т.Ренч, «Конституція моральності» (К., 2010); Е. Гуссерль, «Досвід і судження» (К., 2011); Н.Луман, «Поняття цілі і системна раціональність: щодо функції цілей у соціальних системах» (К., 2011) та ін.

Кафедра забезпечує підготовку фахівців за трьома спеціальностями: онтологія, феноменологія, гносеологія; філософська антропологія, філософія культури; соціальна філософія та філософія історії. Під керівництвом професорів і доцентів кафедри підготовлено і захищено понад 60 докторських і кандидатських дисертацій.

У 1997 – 1998 рр. завідувач кафедри А.М. Лой очолив створене в Україні відділення Кантівського товариства, а викладачі кафедри стали ініціаторами утворення Українського феноменологічного товариства, завдяки чому встановлені наукові зв’язки з багатьма національними відділеннями як Кантівського, так і феноменологічного міжнародного товариства. Результатом діяльності цих об’єднань є проведення міжнародних конференцій і семінарів, запрошення провідних вчених до участі в них, обмін публікаціями тощо. Кафедра підтримує активне спілкування з колегами з Інституту філософії університету Людвіга Максиміліана (Мюнхен), Університету м. Констанца, Вільного університету Берліна, в яких проходили наукове стажування викладачі кафедри.

З 2012 р. кафедру очолює доктор філософських наук, професор Л.О.Шашкова.

З 4 квітня 2016 року рішенням Вченої ради університету кафедра філософії переіменована у кафедру теоретичної і практичної філософії.

На кафедрі теоретичної і практичної філософії в різні періоди її історії працювали:

академік АН УРСР, член-кореспондент АН СРСР,

доктор філософських наук, професор П.В. Копнін;

доктор філософських наук, професор І.А. Бондарчук;

доктор філософських наук, професор В.О. Босенко;

доктор філософських наук, професор Г.І. Горак;

доктор філософських наук, професор М.В. Дученко;

доктор філософських наук, професор М.Л. Злотіна;

доктор філософських наук, професор О.І. Кедровський;

доктор філософських наук, професор В.М. Князєв;

доктор філософських наук, професор О.Я. Лисенко;

доктор філософських наук, професор А.М. Лой;

доктор філософських наук, професор Ю.В. Осічнюк;

доктор філософських наук, професор М.Ф. Тарасенко;

доктор філософських наук, професор О.І. Яценко;

доктор філософських наук, професор Т.І.Ящук;

кандидат філософських наук, доцент С.М. Гатальська;

кандидат філософських наук, доцент Є.С. Жаріков;

кандидат філософських наук, доцент В.П. Козловський;

кандидат філософських наук, доцент В.М. Найдиш;

кандидат філософських наук, доцент М.Е. Овандер;

кандидат філософських наук, доцент Н.М. Спасенко;

кандидат філософських наук, доцент Д.Я. Фесенко;

кандидат філософських наук, доцент В.Ф. Шевцов.


Сьогодні на кафедрі теоретичної і практичної філософії працюють:

завідувач кафедри, доктор філософських наук, професор Л.О. Шашкова;

доктор філософських наук, професор А.Л. Богачов;

доктор філософських наук, професор М.І. Бойченко;

доктор філософських наук, професор В.І. Кебуладзе;

доктор філософських наук, доцент А.О. Баумейстер;

доктор філософських наук, доцент А.В. Лактіонова;

кандидат філософських наук, доцент В.О. Дем’янов;

кандидат філософських наук, доцент В.В. Приходько;

кандидат філософських наук, доцент В.Л. Якубіна;

кандидат філософських наук, асистент В.М. Дехтяр;

кандидат філософських наук, асистент Є.С. Буцикін;

провідний філософ Ю.В. Гуменюк.



Контакти:
тел.: (044) 239-34-57
каб.: 233
e-mail: philosophy.dep@mail.univ.kiev.ua