Кафедра історії філософії


Кафедра історії філософії як одна з перших кафедр філософського факультету заснованого у 1834 р. університету Св. Володимира ввійшла до складу відродженого філософського факультету Київського університету в 1944 р. Організатором і першим завідувачем кафедри (1945 — 1968) став відомий історик філософії про­фесор М.С. Шлєпаков, декан філософського факультету (1947 — 1949). Професор М.С. Шлєпаков був талановитим дослідником та інтерпретатором зарубіжної філософії. Чи­таючи курс «Критика сучасної буржуазної філософії», він насправді під виглядом критики розкривав справжній зміст філософських концепцій А. Бергсона, Ж.-П. Сартра, Б. Рас­села, Е. Кассірера та багатьох інших визначних мислителів.

Створення першої в Україні кафедри історії філософії дало поштовх історико-філософським дослідженням як ві­тчизняної, так і зарубіжної філософської думки. Серед пер­ших викладачів кафедри — професор А. А. Аветісян, до­центи І. С. Ларіонова, А. О. Пашкова, старший викладач М. І. Третяк та ін. Згодом кафедру поповнили випускники філософського факультету: В. І. Шинкарук, І. В. Бичко, М. О. Булатов В. С. Дмитриченко, П. О. Загороднюк, Ю. К. Савельєв, А. І. Савченко, М. І. Сундирєва, П. П. Оксюковський.

З 1969 по 1975 рр. кафедру очолював член-кореспондент АН УРСР, професор Д. X. Острянин — відомий дослідник історії філософії України, Росії, історії філософських проблем приро­дознавства. На основі ґрунтовного аналізу праць вітчизняних і російських природознавців, архівних документів професор Д. X. Острянин розгорнув широку панораму формування на­укового світогляду в українському й російському природо-дослідницькому середовищі. Узагальнюючи конкретно-історич­ний матеріал, він дав аналіз основ філософського світогляду багатьох вітчизняних природознавців, розкривав характер їх філософського мислення. Це знайшло відображення в таких працях ученого, як «Мировоззрение И.И. Мечникова» (Харків, 1948), «Боротьба за матеріалістичні ідеї у вітчизняній біології в першій половині XIX століття» (К., 1952), «І. І. Мечников у бо­ротьбі за матеріалізм у природознавстві» (К., 1954), «Світогляд М. О. Максимовича» (К., 1960), «Борьба за материализм и ди­алектику в отечественном естествознании (вторая половина XIX — начала XX в.)» (К., 1984); «Материализм и диалектика в отечественном естествознании (конец XVIII — первая поло­вина XIX в.)» (К., 1984).

Перу професора Д. X. Острянина належить також вступ до першого академічного двотомного видання творів Григорія Сковороди (К., 1961).

У 1975 — 1979 і 1981 — 1984 рр. кафедру очолював видатний український філософ, професор, володар почесного звання «Заслужений професор Київського національного університе­ту» І. В. Бичко, праці якого з історії філософії широко відомі в Україні та за її межами. Під його керівництвом розробляються проблеми людини і свободи в історії філософії, взаємозв'язку вітчизняної та зарубіжної філософій. Одним із визначальних напрямів діяльності кафедри за часів керівництва професора І. В. Бичка стала розробка екзистенційно-антропологічної пробле­матики у контексті трансформації історико-філософського знання та утвердження нових типів філософської рефлексії, у центрі якої перебувають проблеми свободи і людиновимірності існування. Водночас особливий наголос робився на ви­вченні екзистенційних вимірів пізнавального процесу.

Актуалізувавши проблему свободи в руслі світових здобутків філософії екзистенціалізму, професор І. В. Бичко започатку­вав нове й самобутнє бачення, яке, відображаючи особливості саме українського філософування, вивело його на рівень за­гальносвітового філософського дискурсу. Водночас, особлива увага приділялася відродженню ідей бароково-кордоцентричної традиції української філософії, укорінених у так званій «фі­лософії серця», знаковими постатями якої, відповідно до кон­цепції професора І. В. Бичка, виступають українські полемісти, насамперед, І. Вишенський, Г. Сковорода і М. Гоголь, чия твор­чість ґрунтувалася на екзистенційно-гуманістичній традиції української культури. Такі праці вченого, як «На філософ­ському роздоріжжі» (К., 1962), «Пізнання і свобода» (М., 1969, зарубіжні переклади цієї праці: Прага, 1972, Монтевідео, 1973), «В лабіринтах свободи» (М., 1976, зарубіжний переклад: Мехіко, 1979), «Філософія. Курс лекцій» (К., 1991, перевидання 1993, 1994) та багато інших, стали знаковими подіями філософсько­го життя України й поклали початок новому етапу в розвитку історії філософії, включаючи й таку її складову, як історія укра­їнської філософії, в Україні та за кордоном.

У 1979 — 1981 рр. кафедрою керував професор В. С. Дмитриченко, який належав до покоління філософів-шестидесятників. Свої наукові інтереси він зосередив на дослідженні передумов історичного місця революціонерів-демократів, революційного демократизму та утопічного соціалізму в Укра­їні («Соціалістична думка на Україні в 70-х — на початку 80-х рр. XIX ст.». – К., 1974). Професор В. С. Дмитриченко дослідив низку «білих плям» історії вітчизняної суспільної думки, харак­тер формування соціал-демократичних партій, але висловле­ні ним прогресивні погляди не уміщувалися у «прокрустове ложе» тогочасної комуністичної ідеології.

На початку 80-х років XX ст. виникає новий напрям історико-філософських досліджень — історія історико-філософських досліджень, осередком якого стала кафедра істо­рії філософії, очолювана у 1984 — 1994 рр. учнем академіка В. І. Шинкарука професором Ю. В. Кушаковим. Цей науко­вий напрям характеризувався плідністю для подальшої розробки теоретичних і методологічних проблем історико-філософської науки, оскільки ґрунтувався на неповноті тогочасних марксистських досліджень у цій галузі. Він бере початок із монографії Ю. В. Кушакова «Історико-філософська концеп­ція Л. Фоєрбаха. Теорія, методологія, конкретні результати». У монографії та докторській дисертації Ю. В. Кушаковим був здійснений перший у марксистській літературі узагальне­ний систематичний аналіз історико-філософського вчення Л. Фоєрбаха та розкрито його значення для вирішення акту­альних проблем історико-філософської науки. Наявну раніше прогалину було заповнено разом із доведенням, що у Л. Фоєрбаха існу­вали доволі розвинена, хоча й не завжди ним самим експліко­вана теорія історико-філософського процесу, і ґрунтовно роз­роблена методологія історико-філософського дослідження, які за багатьма характеристиками не лише не поступаються гегелівським, але й перевершують їх.

Як визнаний авторитет серед українських дослідників іс­торії німецької філософії, професор Ю. В. Кушаков у праці «Нариси з історії німецької філософії Нового часу» (К., 2006) зосереджує увагу насамперед на тих ідеях, які актуальні для сьогодення: ідеї всеосяжності філософії Ляйбніца, філософії права та філософії релігії Канта, етиці «призначення» Фіхте, філософії природи та естетичній діалектиці Шеллінга, вченні про «зняття» в історико-філософському процесі та діалогічну природу філософської істини Фоєрбаха. Автор також розкри­ває уроки великих оман, в які потрапляли німецькі філософи: ме­тафізичний метод Вольфа, застосування діалектики Геґелем, аперсоналізм Геґеля й Маркса. Особливу увагу дослідник приділяє внутрішній єдності особистості філософа й створеного ним вчення. Професор Ю. В. Кушаков долає багато заста­рілих ортодоксально-марксистських штампів в оцінці окре­мих ідей німецьких філософів та їх учень загалом. Він здійснив наукове редагування, звірив та уточнив текст до друку в першому українському перекладі (російськомовні переклади від­сутні) праці В. Дільтея «Історія молодого Геґеля» (К., 2008) як першого ґрунтовного викладу формування та розвитку ран­нього геґелівського світогляду, а також переклад «Відновлен­ня геґельянства» — славнозвісної академічної промови очільника Баденської школи неокантіанства, видатного історика філо­софії В. Віндельбанда, яка засвідчила народження німецького неогеґельянства.

У цей час на кафедрі історії філософії працювали доцен­ти А. П. Андреус, В. І. Гусєв, Л. Г. Конотоп, В. Ф. Музиченко, A. Г.Тихолаз, М. Л. Ткачук, А. І. Трубенко, старший викладач B. М. Куплін та ін. У 1994 р. кафедра історії філософії була об'єднана з кафе­дрою філософії.

Відновлення кафедри історії філософії як самостійного підрозділу від­булося у 1998 р. під керівництвом проф. В. І. Ярошовця. Основною тематикою дослідження стала «Методологія історико-філософських до­сліджень», у межах якої розроблена й запроваджена концепція парадигмальності історії філософії. Нині представниками кафедри досліджу­ються проблеми методології історії філософії, співвідношення філософії та історії філософії, для розв'язання яких запропо­нована концепція парадигмальності розуміння та викладання історико-філософського процесу.

Обґрунтоване у працях професора В. І. Ярошовця поняття «парадигми» в контексті історико-філо­софського дослідження тлумачиться, насамперед, як підстава для виявлення загального в унікальному й, водночас, як кому­нікативне середовище автора, як сукупність непроблематичних очевидностей, що імпліцитно репрезентовані в його тво­рах. Звідси сенс парадигмального підходу полягає у виявленні в минулому філософської думки пануючих парадигм, що, змі­нюючи одна одну, утворюють цілісний процес — історію філо­софії. Утрата тією чи іншою парадигмою панівного становища не є наслідком її остаточного заперечення. Темпоральна межа між парадигмами є умовною й принципове значення має не час «кінця чи початку», а їх послідовність.

Робота кафедри ознаменувалася також розробкою нової концепції методології історії філософії та визначенням кон­цептуальних засад історико-філософської освіти у вищих нав­чальних закладах України.

Нині кафедра історії філософії забезпечує викладання норматив­них дисциплін з історії філософії на філософському факультеті та інших гуманітарних факультетах. З часу відновлення кафедри було захищено 10 докторських і понад 40 кандидатських дисертацій.

Авторським колективом кафедри історії філософії вперше в Україні видано підручник «Історія філософії» (за ред. профе­сора В. І. Ярошовця. К., 2002) та ґрунтовний словник «Історія філософії» (К., 2005, 2012), в яких запроваджено парадигмальний підхід до викладу історії філософії, що дозволило вперше чітко виокремити конкретні історико-філософські епохи та надати цілісне їх бачення через висвітлення життя й творчості філософів, характеристику їх основних праць, визначення та тлумачення змісту філософських понять і термінів, розкриття специфіки тих чи інших напрямів, течій і концепцій, прита­манних певному періоду.

З метою забезпечення належного рівня викладання історико-філософських дисциплін підготовлено й видано наступні підручники та навчально-методичні посібники: Історія філософії : підручник: у 2т. / за ред. В. І. Ярошовця. — Т.1. — К., 2007; Т. 2. — К., 2008; Історія філософії: програма / за заг. ред. В. І. Ярошовця. — К., 2008; Історія філософії : підручник / за ред. В. І. Ярошовця. — К.; Ужгород, 2010; Історія філософії : підручник / за ред. В. І. Ярошовця. — К., 2010; Історія філософії: підручник: у 7 т. Т. 4. Німецька філософія Нового часу / Д. Є. Прокопов, Н. М. Бобошко, В. А. Титаренко; за ред. В. І. Ярошовця. – К., 2013. (Серія "Історія філософії"); Історія філософії: підручник: у 7 т. Т. 6. Сучасна світова філософія / В. І. Ярошовець, Г. Є. Аляєв, І. В. Бичко та ін. ; за ред. В. І. Ярошовця. – К., 2013. (Серія "Історія філософії"); «Філософія Се­редніх віків та доби Відродження» — професор О. В. Александ­рова (К., 2002); «Історія філософії» (К., 2005) — професор В. І. Ярошовець; «Історія філософії: від структуралізму до по­стмодернізму» (К., 2008) — професор В. І. Ярошовець; «Німецька філософія Нового часу: Просвіт­ництво, Кант і рецепція критицизму» (К., 2013) — професор Д. Є. Прокопов. Статті викладачів кафедри регулярно публікуються у вітчизняних та зарубіжних фахових виданнях.

Викладачі кафедри історії філософи співпрацюють з про­відними вченими відділу Історії зарубіжної філософії Інсти­туту філософії імені Г.С. Сковороди HAH України. Колектив кафедри брав участь у написанні «Філософського енцикло­педичного словника» за редакцією академіка В. І. Шинкарука (К., 2002). З ініціативи кафедри у грудні 2009 р. спільно з фі­лософським факультетом Московського державного універ­ситету імені М. В. Ломоносова була проведена міжнародна на­укова конференція, присвячена 110-річчю від дня народження В. Ф. Асмуса, яка заклала підвали­ни для активної співпраці з російськими колегами на рівні відповідних кафедр. Починаючи з 2001 р., проведено три ювілейні конференції, присвячені творчості професора І. В. Бичка, в яких взяли участь представники філософської спільноти України і зарубіжних країн.

Наразі кафедрою історії філософії підтримуються плідні на­укові зв'язки з Дніпропетровським, Дрогобицьким, Житомир­ським, Львівським, Одеським, Харківським, Чернівецьким та іншими університетами. Викладачі кафедри здійснюють активну наукову співпрацю з представниками філософських центрів Росії, Білорусі, Німеччини, Польщі. Особливо плідни­ми є творчі контакти з філософським факультетом МДУ ім. М. В. Ломоносова, з науковцями Інституту філософії РАН, а та­кож з редакцією журналу «Вопросы философии» (м. Москва).

ПРОГРАМА

розвитку кафедри історії філософії

філософського факультету

Київського національного університету імені Тараса Шевченка 

 

1. Обґрунтування необхідності створення програми розвитку кафедри історії філософії

Кафедра історії філософії є структурним підрозділом філософського факультету. Тривала історія діяльності кафедри обумовлена значенням, яке має історія філософії для виховання і професійної підготовки філософів – викладачів і дослідників у царині філософії. Програма розвитку має визначити: 1) сучасний обсяг діяльності кафедри – згідно зі значенням для філософської підготовки, у суміжних царинах та галузях знання, всього комплексу складових університетської освіти; 2) підстави провідного становища кафедри історії філософії  як науково-освітнього осередку загальнофілософської освіти, наукового і науково-методичного координатора у системі ВНЗ України та академічної спільноти; 3) стратегічні завдання, які випливають із упровадження норм Закону України «Про вищу освіту» (2015 р.) і нормативних документів Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

 

2. Прогноз тенденцій/змін/ кафедри

Тенденції діяльності кафедри узгоджуються з укладанням програми розвитку і підпорядковуються завданням діяльності кафедри як основного структурного підрозділу класичного університету дослідницького типу відповідно до програми розвитку факультету й університету.

 

3. Концепція розвитку кафедри

Концепція розвитку кафедри заснована на наріжних детермінантах: досліджений наявний стан розвиненості і встановлені проблеми розвитку; визначені мета, засоби діяльності, перспективи зростання потенціалу; встановлений пріоритет з опорою на особистісні якості і професійну кваліфікацію професорсько-викладацького складу, всіх без винятку інших категорій працівників кафедри; визначена колективно схвалена форма провадження освітньої, освітньо-наукової, наукової, просвітницько-публіцистичної і виховної діяльності кафедри у царині історико-філософських і гуманітарних досліджень; повномірне залучення студентів до дослідницьких проектів кафедри; широка взаємодія з освітянським і науково-академічним середовищем Україні і зарубіжжя.

 

4.Призначення, мета і завдання розвитку кафедри

Визначаються теоретичним статусом надбань з історії філософії для філософської освіти, суміжних галузей знань, наукомісткої сфери життєдіяльності людини, суспільства, держави. Спрямовані на запровадження компетентнісного підходу в освітньо-науковій діяльності, забезпеченні високого рівня якості освіти, підготовки фахівців з професійними навичками, конкурентоспроможними на ринку праці.

 

5. Пріоритетні напрямки роботи кафедри

Визначаються метою і завданнями. Зосереджуються на комплексному навчально-методичному забезпеченні всіх освітніх та освітньо-наукових рівнів і провадженні наукових програм на науковому рівні підготовки фахівців, на які поширюється діяльність кафедри: перший (бакалаврський, освітній), другий (магістерський, освітній), третій (освітньо-науковий), науковий.

Критерії визначення якості освіти закладають вимогу поєднання у навчальному процесі з історії філософії освітньої і дослідницької складової, виховання відповідального ставлення до набуття знань, професійних умінь та навичок.

До пріоритетних напрямків роботи кафедри належать: 

-                   Приведення освітніх, освітньо-наукових та наукових програм до вимог сучасного законодавства України у галузі освіти і науки, нормативних документів МОН України, нормативних і розпорядчих документів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, програми розвитку факультету;

-         укладання дисциплінарної матриці з історії філософії з урахуванням завдань розвитку історії філософії як науки і навчальної дисципліни, сучасного стратегічного напрямку розвитку філософського факультету як визначеної сукупності спеціальностей і всього закладу як класичного університету дослідницького типу;

-         визначення у структурі навчального плану з історії філософії видів освітньої підготовки, які містять дослідницьку складову програми;

-                   розгортання системної роботи з підготовки навчально-методичних, наукових, дидактичних матеріалів з метою забезпечення викладання сучасних програм дисциплін, курсів, спецкурсів та інших видів освітнього процесу з історії філософії;

-         провадження систематичної поточної консультаційної роботи з підготовки студентами, аспірантами і докторантами кваліфікаційних досліджень;

-         популяризація знань і досліджень у царині історії філософії.

 

6. Основні механізми реалізації програми розвитку кафедри 

6.1. Структура організації навчально-виховної роботи

У галузі навчально-виховної роботи кафедра планує здійснити наступні заходи:

-         Встановлення колегіальних видів роботи зі студентами з метою узгодження заходів, спрямованих на забезпечення високої якості освіти;

-         виявлення й застосування особистісних навичок викладачів і студентів з метою впровадження в освітньо-науковий процес інноваційних складових професійної підготовки;

-         вивчення, узагальнення та поширення досвіду роботи професорсько-викладацького складу кафедри, сприяння молодим викладачам у набутті професійних навичок;

-         застосування засобів сучасних інформаційних технологій у навчальному і дослідницькому процесі;

-         забезпечення студентам спеціалізації історії філософії умов для творчого виявлення власних можливостей.

 

6.2. Структура організації науково-дослідного процесу; наукова робота кафедри зі студентами; міжнародні наукові зв’язки

Освітньо-науковий і науково-дослідний процес містять:

- Проведення науково-дослідної роботи відповідно до тематичних планів, організація та керівництво науково-дослідною роботою студентів;

- здійснення освітньо-наукового проекту згідно з Розпорядженням № 25 від 22.02.2016 р. по Київському національному університетові імені Тараса Шевченка: «Відповідно до п.4 частини 3 статті 29 та п.п. 1, 2, 10, частини 2 статті 32 Закону України «Про вищу освіту», на підставі абзацу першого п. 2.2, абзаців четвертого, сьомого, дванадцятого п.2.4, п. 6.9 Статуту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з метою виконання п. 6 розділу 1 «Освітньо-наукове спрямування діяльності університетської спільноти» Рішення (рекомендаційного) Першого громадянського форуму Київського національного університету імені Тараса Шевченка:

Зобов’язую:

1.  Визначити кафедру історії філософії філософського факультету відповідальною за пілотну апробацію наукового проекту як форми організації освітнього процесу та самостійної роботи студентів, встановивши термін реалізації проекту – 2015/2016, 2016/2017, 2017/2018 навчальні роки…»;

- розробка концепції освітньо-наукового проекту в межах викладання курсів «Студії з історії філософії» для ОС «Бакалавр» спеціалізації «Історія філософії», ОС «Магістр» спеціалізації «Історія філософії» та доктор філософії; затвердити план реалізації освітньо-наукового проекту;

- розгортання систематичної роботи Науково-методичного семінару кафедри історії філософії як середовища і засобу реалізації освітньо-наукового проекту;

- створення засобу поширення результатів Науково-методичного семінару кафедри історії філософії у соціальних мережах;

- створення засобу поширення наукових результатів Науково-методичного семінару кафедри історії філософії у формі електронного наукового видання «Сайт кафедри історії філософії»;

- здійснення науково-дослідної роботи у межах наукової теми факультету, залучення студентів до підготовки матеріалів і виступів на щорічній міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Дні науки» філософського факультету.

Міжнародні наукові зв’язки кафедри:

-         встановлення партнерських освітніх і дослідницьких взаємин з міжнародними центрами у галузі історії філософії;

-         участь у міжнародних освітніх програмах і проектах, підготовка проектів до міжнародних конкурсів на отримання грантів, наукове стажування, запрошення провідних науковців;

-         участь у міжнародних конференціях, проведення міжгалузевих, міжкафедральних наукових семінарів;

-         особиста співпраця професорсько-викладацького складу кафедри з дослідниками українських та закордонних університетів, наукових установ.

6.3. Підготовка професорсько-викладацького складу

На кафедрі історії філософії працює 14 викладачів, з них 5 докторів філософських наук, 9 кандидатів філософських наук, 7 викладачів мають звання професора, 5 викладачів мають вчене звання доцента. Всі науково-педагогічні працівники кафедри викладають дисципліни згідно зі своїми спеціальностями та кваліфікаціями. У докторантурі кафедри навчається 1 докторант, в аспірантурі – 8 аспірантів. Підготовка викладацького складу відбувається відповідно до чинного законодавства України у галузі освіти і науки, нормативних документів МОН України, відповідає розпорядчим документам Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

 

6.4.Перспективний план навчальних і наукових публікацій 

-    колектив кафедри планує здійснення лексикографічних досліджень основних філософських термінів у межах викладання дисциплін та навчальних курсів з наступною підготовкою матеріалів до публікації;

-    започаткування спеціалізованого розділу з історії філософії у «Віснику Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Філософія. Політологія»;

-    підготовка викладачами кафедри матеріалів до друку у виданнях, які містяться у міжнародних наукометричних базах;

-    укладання макетів посібників з історії філософії для всіх рівнів підготовки фахівців зі спеціальності «філософія» та спеціалізації «історія філософії».

 

7. Основні умови успішного здійснення програми

Запропонована програма може бути успішно реалізована завдяки спеціальній праці студентів, аспірантів, докторантів із професорсько-викладацьким складом кафедри в межах стратегічних напрямків розвитку і програм діяльності філософського факультету та університету.

 

Програму розвитку підготував доктор філософських наук, доцент, в.о. завідувача кафедри історії філософії Т.П. Кононенко.

 

 

Обговорена та прийнята за основу рішенням кафедри (витяг із протоколу засідання кафедри № 17 від 26 травня 2016 р.)

На кафедрі історії філософії в різні періоди її історії працювали:

• доктор філософських наук, професор A.B. Аветісян;

• доктор філософських наук, професор М.О. Булатов;

• доктор філософських наук, професор В.С. Дмитриченко;

• доктор філософських наук, професор Ю.В. Кушаков;

• доктор філософських наук, професор В.Ф. Музиченко;

• доктор філософських наук, професор В.О. Огнев'юк;

• доктор філософських наук, професор Д.Х. Острянин;

• доктор філософських наук, професор М.Л. Ткачук;

• доктор філософських наук, професор М.С. Шлєпаков;

• доктор філософських наук, професор М.З. Юшманов;

• доктор філософських наук, професор В.І. Ярошовець;

• доктор філософських наук, професор Д.Є. Прокопов;

• кандидат філософських наук, доцент А.П. Андреус;

• кандидат філософських наук, доцент В.І. Гусєв;

• кандидат філософських наук, доцент П. О. Загороднюк;

• кандидат філософських наук, доцент О.Н. Кубальський;

• кандидат філософських наук, доцент А.О. Пашкова;

• кандидат філософських наук, доцент М.Д. Решетник;

• кандидат філософських наук, доцент Ю.К. Савельєв;

• кандидат філософських наук, доцент М.І. Сундирєва;

• кандидат філософських наук, доцент А.Г. Тихолаз;

• кандидат філософських наук, доцент А.І. Трубенко;

• кандидат філософських наук, старший викладач В.М. Куплін;

• кандидат філософських наук, старший викладач І.С. Ларіонова;

• кандидат філософських наук, старший викладач П.П. Оксюковський;

• кандидат філософських наук, старший викладач А.І. Савченко;

• старший викладач М.І. Третяк;


Сьогодні на кафедрі історії філософії працюють:

в.о. завідувача кафедри, кандидат філософських наук, професор Кононенко Тарас Петрович;

доктор філософських наук, професор О.В. Алєксандрова;

доктор філософських наук, професор Г.Є. Аляєв;

доктор філософських наук, професор І.В. Бичко;

доктор філософських наук, професор О.І. Хома;

кандидат філософських наук, професор В.А. Бугров

кандидат філософських наук, доцент Н.М. Бобошко;

кандидат філософських наук, доцент Г.В. Бокал;

кандидат філософських наук, доцент О.П. Варениця;

кандидат філософських наук, доцент М.С. Кириченко;

кандидат філософських наук, доцент Т.В. Труш;

кандидат філософських наук, асистент Л.С. Боднарчук;

кандидат історичних наук, асистент Я.І. Купчик;

кандидат філософських наук, асистент Я.А. Соболєвський;

кандидат філософських наук, асистент В.А. Титаренко.